Секція 9.
Туризм та готелярство: тенденції становлення та розвитку
________________________________________________________________________________
Бєляєва Світлана Станіславівна, к.е.н.,
Державна екологічна академія
післядипломної освіти та управління,
зав. кафедри економіки природокористування
ПАРК-ПАМЯТКА САДОВО-ПАРКОВОГО ИСКУССТВА:
ПРОБЛЕМЫ И НАПРАВЛЕНИЯ ФУНКЦИОНИРОВАНИЯ
Среди объектов природно-заповедного фонда Украины одним из важных сегментов, привлекательных для развития рекреационной деятельности, по мнению автора статьи, можно выделить парки-памятки садово-паркового искусства. Как известно, объекты садово-паркового искусства объединяют в себе парковое строительство с природными или созданными человеком ландшафтами, где важным условием функционирования объекта должны быть принципы сбалансированного развития. При этом в комплексе рационально соединить как экологические, экономические, так и социальные составляющие.
Согласно Закона «О природно-заповедном фонде Украины» парки-памятки садово-паркового искусства – это утвержденные наиболее значимые и ценные образцы паркового строительства с целью охраны их и использования в эстетических, воспитательных, научных, природоохранных и оздоровительных целях, оглашение которых проводится с извлечением в установленном порядке или без извлечения земельных участков, водных и других природных объектов у их собственников или пользователей.
Весомой мотивацией для заинтересованности структур власти (на всех уровнях), предпринимателей для содействия сохранения, развития и улучшения условий на подобных территориях может стать возможность развития рекреационных услуг и получения прибыли на основании позволенных и регулированных действующим законодательством условий ведения соответствующего бизнеса. Для этого необходимо, в первую очередь, обеспечить соответствующие рекреационные условия, которые представляют собой совокупность компонентов и особенностей природной среды, содействующих рекреационной деятельности; особенности ландшафта и климата; наличие источников лечебных минеральных вод, богатство и разнообразие растительного и животного мира, природные возможности для занятий спортом, охотой, рыбной ловлей и т.д. Рекреационные условия определяют степень содействия развитию тех или иных форм рекреационной деятельности.
В этой статье внимание автора как исследователя привлекают условия функционирования парка-памятки садово-паркового искусства общегосударственного значения в с. Козацкое Звенигородского района Черкасской области. В 1960 г . Постановлением Совета Министров УССР создан Козачанский парк в с. Козацкое, который изначально был отнесен к памяткам архитектуры, а позже – к объектам садово-паркового искусства общегосударственного значения. Сегодня парк числится на балансе Козачанского СПТУ №37 [1-2] .
Согласно свидетельствам историков с. Козацкое известно с конца XVII - начала XVIII столетия. Документы, в которых есть информация о селе, имеет некоторые разночтения как относительно исторических, природных, так и о фактах культуры, архитектуры, археологии. По некоторым источникам, до 1791 г . территория, на которой сегодня размещено село Козацкое, принадлежала Григорию Потемкину. После его смерти имение со всеми зданиями и сооружениями на его территории, природными объектами досталось в наследство Варваре Васильевне Энгельгард (Голицыной), племяннице Потемкина, и родной сестре Александры Энгельгард (Браницкой). Как известно из исторических документов, на протяжении четырех лет личным секретарем князя Голицына и одновременно учителем двоих его сыновей был Иван Андреевич Крылов, ставший в дальнейшем известным баснописцем. В период пребывания на службе у князя Крылов написал шуто-трагедию «Трумф» и комедию «Пирог». Определенный интерес туристов может привлечь идея посетить места, связанные с именем баснописца, однако здание, в котором Крылов написал свои произведения, сегодня пребывает в чрезвычайно аварийном состоянии. За историческими данными парк в Козацком был заложен благодаря инициативе семьи Голицыных и с помощью труда крепостных [1-3].
К сожалению, среди публикаций, где представлены сведения и результаты научных поисков, исследований относительно Козачанского парка, существуют некоторые разночтения или не подтвержденные официальными и доступными для исследования документальные данные. Так, например, в одном из научных исследований [4], опубликована информация о том, что Козачанский парк – дендропарк в с. Козацкое, как часть усадебного комплекса, заложен во второй половине ХVIII ст. Изначально общая площадь парка составляла 37 га (1913), позже – 50 га . В другом издании [5] опубликовано, что один из старейших парков Украины парк-памятка садово-паркового искусства общегосударственного значения Козачанский парк заложен в 17 ст.; в 1960 г . получил статус парка-памятки садово-парковой архитектуры; современный статус – с 1972 г . Указывается, что площадь парка составляет 51 га . Парк разбивался этапами: сначала это был ботанический сад с рассадником экзотических растений, оранжереями декоративных растений, гидротехническими сооружениями для разведения рыбы; начиная с 80-х г. 19 ст. создано вторую часть парка, посажено около 80 видов деревьев, сооружено пруды, штучные острова.
Исследования территории парка научной и экологической общественностью в с. Козацком доказывают, что на сегодняшний день сооружения усадьбы Голицыных постепенно рушатся, заброшен дендропарк. По свидетельствам ученых, в Украине никто системно не занимался историей и восстановлением Козачанского парка, но его еще можно спасти. Существенную помощь в решении этого вопроса может оказать объединение усилий со стороны государственных структур, местных органов самоуправления и общественности. В Украине создано достаточно весомую когорту объединений и общественных организаций экологического, культурологического, краеведческого направления. Положительным примером активной общественной деятельности в направлении возрождения краеведческого, в том числе природного, наследия в Черкасской области можно назвать работу областной общественной экологической организации «КругоВорот» (укр. «КолоОбіг») [3]. Благодаря поисковой работе ученых-исследователей края, экологической общественности известно, что в 80-е годы ХХ столетия были предприняты конкретные меры, которые должны были бы помочь этим объектам сохраняться и в дальнейшем. Об этом свидетельствует сохраненный до наших дней проект восстановления природного, культурного, историко-архитектурного объекта в с. Козацком, выполненный Львовской комплексной архитектурно-реставрационной мастерской Украинского специального научно-реставрационного проектного института «Укрпроектреставрация» в 1985 г . [6]. Проектом были предусмотрены этапы реконструкции, в том числе относительно трассировки главных аллей, дорог и дорожек парка, восстановления типа мощения на основе данных историко-архитектурной справки и натурных исследований; предложены методы укрепления берегов прудов, реставрационные работы на дамбах и водотоках водоемов; работы по благоустройству территорий по реставрации малых архитектурных форм (ограждения территории, декоративного бассейна, колодца, вольеров и др.); предложения по реставрации дома и сооружения административно-хозяйственного назначения; установке малых архитектурных форм, предусмотренных проектом.
Для того, чтобы предусмотренные этими проектными документами работы были выполнены в полном объеме, необходимо активизировать научно-исследовательскую работу в этом направлении. Кроме всего прочего, в поле зрения исследований целесообразно предусмотреть анализ современного состояния территории парка; мониторинг его сегментарных структурных объектов; изучение архивных проектных, исторических, археологических, архитектурных материалов.
По мнению автора статьи, для сбалансированного развития природных рекреационных территорий необходимым может стать научно обоснованное исследование рекреационных ресурсов (природных, социальных, инфраструктурных и др.), а также создание кадастра рекреационных зон с учетом принципов определения рекреационно-туристических зон, обеспечения их стабильного баланса. По мнению ученых при определении сущности рекреационно-туристических зон надо учитывать то, что эти зоны могут создаваться на основе значительного природно-рекреационного и историко-культурного потенциала с целью его эффективного использования и сохранения. Главная задача их функционирования при этом определяется их сущностными характеристиками и предусматривает, кроме всего прочего, максимально эффективное использование природно-ресурсного потенциала; его прибыльную эксплуатацию; сохранение и обустройство; стимулирование возрастания прибыли от туризма и рекреации; ускорение социально-экономического развития территории; смену структуры регионального хозяйства; создание новых рабочих мест.
Для создания позитивного имиджа Козачанского парка, как рекреационного, туристического объекта, по мнению автора статьи, необходимо разработать текущие и стратегические планы его возрождения и развития.
Среди сегментов проектов реконструкции рекомендуется особое внимание обратить на такие направления как: рекреационное; туристическое; популяризация рекреационных территорий и объектов; формирование позитивного имиджа территории и объектов, которые там находятся; формирование инвестиционных программ; создание пилотных проектов; поиск реальных инвесторов.
Список литературы:
1. Письмо № 276/01-52 от 02.08.2011 службы охраны культурного наследия Черкасской областной государственной администрации сельскому совету с. Козацкое.
4. Хоменко В.М. ЗВЕНИГОРОДЩИНА. Словарь-справочник. Научно-популярное издание. Черкассы: «Видлуння-Плюс», 2008. – 172 с.
5. Природно-заповедный фонд Украины: территории и объекты общегосударственного значения. – К.: ТОВ «Центр экологического образования и информации», 2009. – 332 с.
6. Выдержки к проекту документации к договору № 84-78 от 30 марта 1984 г . по пам. арх. ХІХ ст. ох. № 773 Усадьба в с. Козацкое Черкасской обл.
Караван Юрій Володимирович
канд. фіз.-мат. наук, доцент
Львівський інститут економіки і туризму, доцент
ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ СТАЛОГО ТУРИЗМУ ЯК ВАЖЛИВА СКЛАДОВА МОДЕЛІ СТАЛОГО РОЗВИТКУ
На даний час теорія сталого розвитку мабуть є найважливішою з теорій подальшого розвитку світу. Мова йде про розвиток, який дозволить жителям сьогоднішої Землі задовільнити свої потреби та надасть таку ж можливість наступним генераціям [9]. Сталий розвиток є альтернативою сьогоднішньому промисловому розвитку, заснованому на споживанні, яке сприяє руйнуванню навколишнього середовища.
Найдоступнішою формою фізичного виховання, здорового образу життя та культурного відпочинку населення є туризм. Сучасний туризм є, також одною з провідних та динамічних галузей економіки і міцно увійшов в побут людей.
Окрім фізичного виховання туризм відзначається своїм пізнавальним країнознавчим та естетичним значенням.
Модель сталого розвитку привела до ідеї створення сталого туризму, який відомий як м’який туризм або помірний екологічний туризм [6].
Сталий розвиток туризму задовольняє нинішні потреби відвідувачів та приймаючих їх регіонів, зберігає і розвиває їх можливості в майбутньому.
Відповідно до уточненого визначення [8]. сталий туризм має:
– оптимально використовувати природні ресурси, які є ключовими для розвитку туризму, підтримуючи основні екологічні процеси та допомагаючи зберегти природну спадщину та біорозмаїття;
– поважати соціально-культурну автентичність приймаючих громад, зберігати їх набуту культурну спадщину і традиції;
– забезпечити довготривалі економічні явища, що надають соціально-економічні переваги всім зацікавленим сторонам, наприклад, стабільне працевлаштування, можливості для заробітку грошей, соціальні послуги для приймаючих громад та для подолання бідності.
Доцільно розмежовувати поняття екологічного та сталого туризму. Терміном екологічний туризм, або екотуризм, позначають лише один із сегментів туристичної сфери діяльності, тоді як принципи сталості розвитку мають бути дієвими для різних видів туристичної діяльності, включаючи як альтернативні, так і традиційні.
В ідеалі, екологічний туризм задовольняє цілому ряду критеріїв, включаючи збереження біологічної різноманітності та культурної різноманітності в рамках захисту екосистем; заохочення стійкого використання біорізноманітності, сумісного використання соціально-економічних вигод з місцевими общинами на основі свідомої згоди та участі; зростання екологічних і культурологічних знань; зменшення об’ємів виробництва і відходів; а також мінімізації його власного впливу на оточуюче середовище.
Разом з тим, туристична діяльність має свої негативні екологічні наслідки, піддає людей небезпеці.
Найбільш поширеним впливом людини на природу є засмічення, особливо вздовж доріг та стежок. Сміття та інші відходи, які залишаються туристами впливають на санітарний стан природних водойм, джерел та ґрунтових вод, ґрунту, рослинності і повітря.
Наслідком безвідповідальної та неконтрольованої діяльності туристів є значне зниження екологічних та естетичних властивостей місцевих ландшафтів. Серйозну загрозу становить вандалізм: зрізання кори дерев, нанесення написів на деревах та скалах, археологічних об’єктах тощо.
Туризм це зазвичай відвідування нових, незнайомих маршрутів. В цьому відношенні туристи часто мало знайомі з екологічними особливостями своїх маршрутів. Зокрема, туристичні агентства практично не надають своїм клієнтам інформацію про небезпечних для них тваринах і рослинах. В наслідок цього багато людей захворює, отримує фізичні пошкодження. В природних умовах люди наражаються на небезпеку паразитарного зараження або нападу диких тварин.
Туристично-рекреаційна діяльність може створювати загрозу для екологічної безпеки курортних територій:
– наявність множини невеликих за вмістом туристичних підприємств, розміщених переважно в некапітально облаштованих приміщеннях, що не відповідає санітарним вимогам. Більшість з них не має системи каналізації, використовують привозну воду. Не врегульовані питання очистки курортних зон, відсутні нормативні сміттєзвалища, не має нормативних місць зливу нечистот;
– більшість проблем пов’язана з нерегульованим напливом неорганізованих рекреантів: недостатньо розвинута система громадського харчування, санітарно-гігієнічного та культурно-побутового обслуговування, не вистарчає туристичних комплексів, кемпінгів і т.п.; низький рівень екологічних та етичних норм та цінностей у відпочиваючих, що спричиняє значну шкоду екологічній безпеці рекреаційних районів;
– відсутність чіткої правової бази з курортно-рекреаційної діяльності, а також неналежний контроль за виконанням діючого законодавства, приводять до таких порушень з боку органів управління як: виведення природних територій та лісів першої групи, що знаходяться під особливою охороною, під забудову; видача незаконних дозволів на експлуатацію природних ресурсів; необґрунтоване звільнення від оплати за засмічення природного середовища тощо.
Частка туризму в глобальній деградації навколишнього середовища становить 5-7 % [7].
До ряду негативних чинників функціонування рекреаційно-туристичної сфери належать: надмірна концентрація рекреаційної та туристичної інфраструктури в найпривабливіших рекреаційних зонах і туристичних центрах; короткотривалі зустрічі та ігри на природі без облаштування необхідної супутньої інфраструктури; нераціональне використання природних лікувальних ресурсів, відсутність дієвого державного контролю за їх експлуатацією; викиди в атмосферу забруднюючих речовин та скиди у водойми стічних вод із низьким рівнем очищення виробничо-господарськими підприємствами, розташованими, передусім у зоні курортів і туристичних центрів; негативний вплив автомобільного, річкового і морського транспорту; нераціональність та недотримання санітарних і медичних норм експлуатації курортно-рекреаційних територій; сезонна перенасиченість; великий потік неорганізованих рекреантів, та туристів на фоні недостатньо розвинутої готельної мережі та масової пропозиції на тіньовому ринку послуг розміщення житлового фонду [2].
Негативна дія туристичної інфраструктури на природні комплекси може бути прямою і непрямою. Прямий вплив включає в себе: винищення представників флори і фауни в процесі полювання, рибальства, витоптування, рубання дерев, збирання плодів, грибів, ягід, коренів, квітів, випалювання кострищ, спричинення з необережності пожеж тощо; втручання в природні процеси життєдіяльності рослин і тварин шляхом їх відлякування з постійних місць перебування у процесі проходження маршруту, спостереження та фотографування, шумовим впливом, годівлею, руйнацією гнізд, нір і ін.; знищення природних умов рекреаційних територій у процесі створення туристичної інфраструктури та рекреаційно-господарської діяльності; перенесення і поширення інфекцій, захворювань, отруєнь і інших уражень представників флори і фауни, ґрунту та поверхневих вод через продукти життєдіяльності людини. До непрямого впливу організації традиційної туристичної діяльності належать: порушення сталих адаптованих традиційних систем природокористування; сезонні коливання рівнів господарської активності, виробництва та споживання; Знищення цінних представників флори та фауни для виробництва супутніх туристських товарів; загострення соціальних, етнічних, релігійних та ін. Протиріч у випадку незнання, неврахування або ігнорування місцевих особливостей [5].
Нерідко забудова в горах має цілком урбаністичний характер. Багатоповерхові готельні комплекси і бази відпочинку порушують своєрідну архітектурну естетику сільських місцевостей. Такі тенденції властиві багатьом закарпатським селищам – курортним центрам. Небезпеку становить передбачуване будівництво аквапарку в Тухлі –традиційному бойківському селі з багатою історико-культурною спадщиною.
Надмірне навантаження на туристичні стежки, зелені зони біля відвідуваних місць, засміченість призводить до деградації та ерозії ґрунтів, збіднення рослинності. Найбільше від інтенсивного тур потоку потерпають Яремче, Ворохта, Славське, гірські вершини Говерла і Петрос, водоспади Пробій, Кам’янка, Манявський, озеро Синевір, Урицькі Скелі і Скелі Довбуша, Бубнище тощо.
Активна розбудова в Карпатському регіоні об’єктів малоформатної нічліжної бази – агроосель, котеджів, міні-пансіонатів – також завдає шкоди середовищу, оскільки концентрується переважно біля атракційних природних об’єктів – долин гірських потоків, водоспадів, підніжжя відвідуваних вершин.
Львівська область відома, як один з найкращих в Україні місць рекреації та туризму. Зоною рекреації та туризму є південь області, територія Українських Карпат та Прикарпаття, де розміщені відомі курорти Трускавець, Моршин, Східниця. Найбільшими центрами пізнавального туризму є Львів та інші старовинні міста з історико-архітектурними пам’ятками: Жовква, Дрогобич, Городок, Самбір, Золочів. Область має 400 територій і об’єктів природно-заповідного фонду, в тому числі державного значення заповідник Розточчя, 10 заказників, ботанічний сад Львівського університету, 2 дендрологчні парки, 23 заказники, 240 пам’яток природи, 55 парків – пам’яток садово-паркового мистецтв, 61 заповідне урочище.
На Львівщині створені добрі умови для курортного, оздоровчого, спортивного та екскурсійно-туристського відпочинку. До курортних та оздоровчих ресурсів належать різні види мінеральних вод і торфові лікувальні грязі. 52 санаторії і пансіонати з лікуванням, будинок відпочинку, численні бази відпочинку, пансіонати, дитячі та спортивні табори відпочинку розташовані у привабливих мальовничих куточках краю.
Однак надходження від надання рекреаційних послуг суттєво нижчі від продажу деревини, в т.ч. на експорт, що вказує на недостатнє рекреаційне використання лісових ресурсів в області, яке негативно відбивається на загальному рівні розвитку рекреаційно-туристичного господарства Львівщини. А щодо екологічних регламентів розвитку рекреаційної сфери в регіоні, то резерви освоєння рекреаційного потенціалу Карпат цілком достатні для забезпечення перспективного розвитку рекреаційного комплексу в екологічно допустимих межах [4].
Проблема екологічної політики у сфері водних ресурсів є однією з найважливіших серед пріоритетів екологічної політики загалом. Вона включає в себе систему водопостачання, особливо постачання питної води для населення, очищення та повторне використання стічних вод на рівні промислових об’єктів та на муніципальному рівні, а також збереження водних ресурсів та захист від забруднення річок та озер. Пріоритетним також стає захист від повеней.
Основна мета екологізації полягає у зведенні до мінімуму негативного впливу туристичної діяльності на процеси кругообігу речовини і енергії в природі, зменшення рекреаційного навантаження на туристичні об’єкти [1].
Без упровадження комплексної екологізації інтенсивний розвиток сучасної туристичної індустрії відбивається на екологічному стані об’єктів рекреації та туризму. Подальше рекреаційне планування вже може не зважати на проблеми охорони навколишнього природного середовища. У зв’язку з цим, останнім часом дедалі більшу увагу приділяють як проблемам екологізації цієї галузі економіки, так і розвитку екологічно орієнтованого туризму [4].
Екологічно збалансований розвиток курортних територій і туристичних центрів сприятиме реалізації прав громадян на охорону здоров’я, медичну допомогу, відпочинок, безпечне для життя і відпочинку довкілля, з іншого боку, слугуючи вагомим чинником стабілізації та структурної перебудови економіки, підтриманню екологічної безпеки, поглибленню процесів глобалізації, інтелектуалізації та інформатизації суспільства.
Повинен відображатись у сфері туризму і рекреації сучасний підхід до екологічної освіти та виховання. За десятки років до появи поняття „екологічний туризм” в системі підготовки організаторів туристично-екскурсійній діяльності формувались знання та вміння правильної поведінки в природному середовищі (способи розведення вогнищ, які зберігають дерен, правила захоронення побутового туристичного сміття, проходження групою туристів лугами та пасовищами тощо).
В програмі підготовки студентів по спеціальності „Туризм” особливе місце повинно займати вивчення екології людини та соціальної екології [3], що сприяє формуванню нового світогляду в складний період становлення ринкової економіки, виникаючих нових взаємовідносин між людьми різного соціального статусу та життєвого рівня. Людина з її нестійкою психікою, стресами, неблагополучним і інколи небезпечним побутом стає одним із важливіших факторів екологічного благополуччя.
Для успішного впровадження принципів сталості у розвитку туризму необхідна консолідація зусиль усіх зацікавлених сторін на всіх рівнях, урахування інтересів всіх груп, включаючи місцеві громади, туристів, представників туристичного бізнесу тощо. Незаперечно важливою є роль урядів, оскільки вони покликані розробити стратегічну основу планування розвитку індустрії туризму з урахуванням принципів сталості, забезпечити вивчення рекреаційної ємності території, зініціювати розроблення систем сертифікації, показників стійкого розвитку з метою контролю за наслідками туристичної діяльності з соціальної, екологічної та економічної точок зору. Особливо актуально це звучить для України, країни з колосальним туристично-рекреаційним потенціалом, яка покладає великі надії на туристичний сектор економіки. Україна власне лише формує сучасну інфраструктуру і має своєрідну перевагу – відразу розвивати туристичну індустрію на засадах сталості.
Література:
1. Білявський Г.О. Сучасні проблеми ноосферного мислення / Г.О. Білявський, М.М Падун // Наукові записки КІТЕП. – К.: 2001. – С. 67-73.
2. Дмитрук О.Ю. Екологічний туризм як дидактична основа раціонального природокористування та геоекологічної освіти / О.Ю. Дмитрук, Ю.В. Щур // Регіональні екологічні проблеми: 36. наук. праць. – К.: 2002. – С. 45-50.
3. Караван Ю.В. Пути и цели экологического образования / Ю.В. Караван // Актуальные вопросы современной науки: Сб. научн. работ. – Краснодар: 2012. – С. 261-266.
4. Карпатский рекреационный комплекс / М.И. Долишний, М.С. Нудельман, К.В. Ткаченко – К.: 1984. – 146 с.
5. Костюшин В.А. Воздействие рекреации на живую природу / В.А. Костюшин. – К.: 1997. – 42с.
6. Ніколаєв К.Д. Збалансоване природокористування на прикладі екологізацію туристичної галузі / К.Д. Ніколаєв, В.М. Ісаєнко, К.О. Бабікова // Вісник КДПУ ім. Михайла Остроградського. – К.: 2009. – В. 5. – Ч.1. – С. 117-120.
7. Kamieniecka J. Ekopolityka w turystyce / J. Kamieniecka // Instytut na rzecz Ekorozwoju. – Warszawa: 1998. – Zeszyt 2/98.
8. http://www.eco-tour.org/info/w 10145 en. html.
Рамазанов Даніїл Олександрович
Київський фінансово-економічний коледж
НУДПСУ
ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ГОТЕЛЬНОГО БІЗНЕСУ
В УКРАЇНІ
У світовому масштабі туристична індустрія займає сьогодні одне з провідних місць серед галузей зовнішньоекономічної орієнтації. Вона активно сприяє налагодженню культурних, ділових та торгово-економічних зв'язків між державами. Експортуючи рекреаційно-туристичні ресурси, держави, які мають розвинену туристичну галузь, істотно збільшують надходження у свої економіки іноземної валюти, сприяють створенню нових робочих місць та зростанню доходів власних бюджетів. У світовій туристичній системі зайнято 130 млн працівників, а створення тут одного робочого місця є у 20 разів дешевшим, ніж у промисловому комплексі. У структурі світового експорту туризм займає третє місце, після нафтовидобутку й нафтопереробці, які є лідерами, а також автомобільній промисловості, яка посідає другу сходинку.
У багатьох країнах світу туризм – одна з найбільш пріоритетних галузей, внесок у валовий національний дохід яких становить 20-45 %. Туристичний бізнес стимулює розвиток інших галузей господарства, таких як будівництво, зв'язок, харчова промисловість, сільське господарство, торгівля, виробництво товарів народного споживання та ін. Цей бізнес приваблює підприємців через багато причин: невеликі стартові інвестиції, зростаючий попит на туристичні послуги, високий рівень рентабельності й мінімальний термін окупності витрат [1].
Останнім часом зріс інтерес науковців до проблем розвитку туризму і в Україні, яка володіє багатим рекреаційно-туристським потенціалом, що позитивно впливає на розвиток цієї галузі в нашій державі, хоча вивчення туристичної галузі України є недостатнім. Розвиток туризму й рекреації в Україні визначається впливом широкого спектра природних, культурно-історичних, політичних та економічних факторів, вплив яких проявляється досить нерівномірно та специфічно в регіональному аспекті. Крім того, особливості сучасної тенденції розвитку туристичної індустрії полягають у взаємозв'язку формування високорозвиненої національної індустрії туризму з потребою вирішення гострих соціально-економічних проблем. Ринкова економіка зазнає також значних змін і в економічному аспекті туристичного комплексу. При цьому забезпечується не тільки раціоналізація господарської структури окремих регіонів держави, а – що більше важливо – за своєю прибутковістю цей сектор економіки є повністю конкурентоспроможною галуззю, а також певним каталізатором економічного розвитку. Для активізації розвитку туристичної сфери в 2012 році був підписаний закон Президентом "Про внесення змін до Закону України "Про туризм" щодо надання туристичних послуг" № 4385-VI, що передбачає більш детальне інформування громадян про пропоновані їм послуги, нові обов'язки для туроператорів.
Матеріальна база, що призначена для розміщення туристів, посідає одне з перших місць при формуванні туристичної інфраструктури, бо якість проживання та відповідне обслуговування рішуче впливають на рівень туристичного сервісу. А отже, готельна індустрія стає швидко зростаючим бізнесом, що приносить значні грошові надходження, в тому числі валютні. Вітчизняна готельна галузь стає невід'ємною складовою світового готельного господарства. Такий швидкий темп інтеграції до європейського суспільства пояснюється зручним географічним положенням України (розташована в центрі Європи на перехресті транзитних шляхів) та не менш швидким зростанням українського бізнесу, що також активізує приїзд до нашої країни бізнесменів та людей у справах з різних куточків світу. Тому саме зараз стає актуальним питання відновлення та приведення готельного господарства країни до європейських стандартів.
Готель можна вважати візитною карткою міста або країни. Розвиток готельного господарства вимагає створення певного сприятливого правового регулювання. Загальновідомо, що в Україні ця сфера розвинена ще недостатньо. Забезпеченість міст готелями в Україні становить 3,9 місць у розрахунку на 1000 жителів, що набагато менше, ніж у переважній більшості розвинених країн світу. Наприклад, у Болгарії, Угорщині, Польщі, Великобританії, США, Франції, Німеччині кількість готельних місць у розрахунку на 1000 жителів становить 10-20, в Італії, Іспанії та Канаді - 23-25. Про можливості і перспективність подальшого розвитку готельного бізнесу в Україні свідчать і такі порівняння: на Кіпрі питома вага валового продукту готельного господарства у валовому національному продукті становить 25%, в Італії - 5-6%, Австрії – 4%, Данії - 3-4%, в Україні ж - лише 0,2 %.
ЄВРО-2012 є важливим для майбутнього процвітання готельного бізнесу України. Належне проведення чемпіонату Європи з футболу, яке буде проходити в чотирьох містах-претендентах: Києві, Донецьку, Харкові і Львові має створити для України атмосферу відкритості та гостинності, що дозволить привабити мільйони нових туристів, значно поповнити бюджети різних рівнів, сприятиме укріпленню авторитету країни на міжнародному рівні. Але нажаль цінова політика власників готелів скоріше “відлякує” туристів від нашої країни. Так наприклад готуючись до ЄВРО-2012, міста які мають приймати гостей чемпіонату опублікували ціни на житло, так:
- у Львові на період Євро-2012 ліжко в загальному номері на 32 ліжка — 43,52 дол. Ліжко в загальному номері на три ліжка зі зручностями в коридорі — 373,05 дол. (зараз — 12,44 дол.). Номер «люкс» у п’ятизірковому готелі — 777,23 дол. (зараз — 120 дол.).
- у Донецьку є чотири доступних варіанти бронювання. Два кемпінги з розкидом цін за двомісний намет від 98 до 163 дол. Один хостел, тобто ліжко в чотиримісному загальному номері, — 99,48 дол. (заставна вартість не повертається, у лютому таких пропозицій немає). І один готель, який пропонує стандартний номер «Твін» за 1596,66 дол. (у лютому — 68,39 дол.).
- у Харкові на початок турніру пропонує три варіанти розселення. Один із яких розміщений у Білгородській області РФ. Намет у кемпінгу — 96,98 дол. Апар-таменти в готелі на чотири особи — 2362,36 дол. (у лютому — 43,52 дол.). І російський варіант за незмінною ціною напівлюкса — 165 дол.
- у Київі ближче до фіналу дає вибір із 21 варіанта. Від явно «червонокнижного» хостела десь на висілках із ціною ліжка в чотиримісному номері 12,44 дол. — до ліжка у 12-місному номері за «звичні» 149,22 дол. (у лютому — 9,95 дол.) Намет у кемпінгу, аналогічний донецькому —76,48 дол. Апартаменти з трьома спальнями в центрі — 1989 дол. (у лютому — 248,7 дол.). І ця інформація 38 мовами доступна кожному охочому [2].
Якщо порівняти цінову політику економічно розвинутих країн світу стосовно готельного бізнесу, то у Львові можна зняти тільки один готель на 10 днів за 3 тис. євро, то 7-денний тур в Дубаї обійдеться всього в $ 1400-1500. Вартість турів включає: проживання 1 чол, 7 ночей в готелі 5 зірок, харчування - «сніданки», авіапереліт, трансфер. На період проведення в Україні футбольного чемпіонату Євро-2012 вартість проживання в готелях зросте мінімум у 3, максимум – у 30 разів.
Україна входить в число країн європейських лідерів по можливим перспективам готельної індустрії. Разом з тим, існує дві реальні перешкоди, стримуючи цей процес. Перше – відсутність серйозних джерел фінансування. Друге – бюрократичні процедури, які роблять процес розвитку готельного господарства в Україні вкрай важким і довготривалим для інвестора. Належний рівень проведення європейської футбольної першості ЄВРО-2012 позитивно вплине на світовий імідж України, а також сприятиме тому, що нас краще знатимуть у світі, а наші можливості зростатимуть, Ця важлива подія дасть поштовх для подальшого розвитку та вдосконалення загальногосподарської, туристичної, готельної та спортивної інфраструктури, реконструкції доріг і аеропортів. Створить умови для інвестицій з інших країн світу.
Список використаної літератури:
1. Роль туризму в розвитку готельного господарства України в контексті інтеграції в європейську економіку [Електронний ресурс] / Коцан Н.Н., Мазурець Р.Р., Хоружина О.О. Науковий вісник Волинського національного університету імені Лесі Українки. - 2009. - С.378-382. Режим доступу : http://tourlib.net/statti_ukr/kocan.htm
2. На Євро-2012 гості зможуть переночувати в 32-місному номері за 44 долари [Електронний ресурс] / «Дзеркала тижня. Україна». Режим доступу : http://news.dt.ua/ SOCIETY/na_evro-2012_gosti_zmozhut_perenochuvati_v_32-misnomu_nomeri_za_44_dolari-96766.html
Цехоцький Артур Олександрович
студент 3-го курсу
фінансового факультету Київського фінансово-економічного коледжу
Національного університету державної податкової служби України
ВПЛИВ ТУРИЗМУ НА РОЗВИТОК ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ
На сучасному етапі розвитку економіки України в кожній галузі відбувається пошук нових шляхів і методів виробництва, здійснюється аналіз сучасного стану, окреслюються перспективи на майбутнє. Ці процеси характерні і для туристичної галузі, яка спрямована на отримання прибутку через задоволення туристичних потреб населення, ндання йому різноманітних туристичних послуг у вигляді житла, харчування, транспортного й екскурсійного обслуговування та іншого сервісу.
Туризм вважається однією з найбільш прибуткових галузей економіки у світі. У туристичній індустрії планети працює 250 млн чол., вона забезпечує 14% валового національного продукту і щорічно збільшується н 6%. У багатьох країнах світу туризм є основною галуззю економіки. Туристів приваблюють природні, історичні, культурні та релігійні пам'ятки, сприятливий клімат, чудові пляжі, стабільне політичне і соціальне середовище. [1; c. 35]
Нині туризм перетворився в одну з провідних галузей економіки, став надійним джерелом поповнення бюджету. Основним регіоном міжнародного туризму була і залишається Європа. Відомо, що на неї припадає 65% загальної кількості міжнародних туристів. Наведені статистичні дані показують, що європейці не лише приймають численних гостей з усього світу, а й самі активно подорожують світом. Це один з доказів високого рівня життя в Європі. На другому місці за обсягом туризму - Американський континент, на третьому - Східна Азія. Розвиток туризму в Україні особливо актуальний, оскільки саме завдяки туризмові Україна може поліпшити соціально-економічну ситуацію. Сфера туризму підтримує майже 50 суміжних галузей та створює додаткові робочі місця.
Як і будь-яка сфера господарської діяльності, індустрія туризму - дуже складна система. Постійне розширення міжнародного туристичного обміну зумовило потребу його міжнародно-правової регламентації і створення спеціалізованих міжнародних туристичних організацій. Туристичні обміни пов'язані з перетинанням державних кордонів, а перебування туристів на території іноземної держави і переміщення по ній, з уваги на єдиний підхід, повинно регулювати міжнародне право.
Із зростанням обсягів туризму і розширеням його географії, а також розвитком засобів транспорту і включенням у маршрути декількох країн одночасно, до спрощення туристських поїздок залучені міжнародні організації. [4; c. 201]
Туризм, як одна із перспективних галузей економіки багатьох країн світу, розвивається і йде крок у крок з науково-технічним прогресом. Для кращої організації турів чи інших видів діяльності туристичної фірми намагаються проваджувати в своїй роботі різноманітні новинки для поліпшення обслуговування, комфорту та швидкості доставки туристів. [2; c. 231]
У цілому підприємництво сприяє відновленню і розвиткові економіки туризму, створенню інноваційного середовища, відкриває шлях до перетворень, а тому стає рушійною силою розвитку економіки не тільки туризму, а й економіки всієї країни. [5; c. 34]
На нашу думку, в Україні інвестиціям у туристичну індустрію приділяють мало уваги, не проводяться належні дослідження та поглиблений аналіз ефективності інвестиційних процесів туристичної індустрії. Україна має переваги в цьому плані, тому що після 11 вересня 2001 року у багатьох туристів зникло бажання подорожувати до держави з нестабільною безпекою. Люди потяглись до так званих спокійних країн, до яких належить і Україна. Ми, мабуть, єдина держава в СНД, яка уникла кривавих міжетнічних і соціальних конфліктів. До речі, нині Україна очолює Раду з туризму країн-учасниць співдружності. Перед нашою державою постає складне і досить делікатне завдання: залучити в країну іноземний капітал, не позбавляючи його власних стимулів і направляючи його заходами економічного регулювання на досягнення суспільних цілей.
Сучасний досвід та наукові дослідження засвідчують, що прискорений розвиток сільського зеленого туризму може відіграти роль каталізатора структурної перебудови економіки, забезпечити демографічну стабільність та розв’язання нагальних соціально-економічних проблем у сільській місцевості. Україні стратегічно важливо швидко подолати відставання у цій сфері і реалізувати наявний багатий туристичний потенціал шляхом проведення виваженої політики державного регулювання, зокрема і на регіональному рівні.
Сільський зелений туризм – корисний як для відпочиваючих, так і для господарів – селян, сільських громад, регіонів і держави в цілому, сприяє розвитку багатьох пов’язаних з ним галузей економіки. Його розвиток також сприятиме збереженню селянства як носія української ідентичності, культури і духовності, це додаткові можливості для популяризації української культури, поширення знань та інформації про історичні, природні, етнографічні особливості України, що заслуговує на всіляку підтримку з боку держави. [3]
Список використаних джерел:
1. Дахно І.І. Світова економіка. Видання 2-ге перероблене та доповнене. Навчальний посібник. - К.: Центр навчальної літератури, 2008.- 280с.
2. Дяченко Л.П. Економіка туристичного бізнесу. Навчальний посібник. - К.: Центр учбової літератури, 2007.- 224с.
3. Електронний ресурс: Все о туризме: Туристическая библиотека (режим доступу: http://tourlib.net/statti_ukr/byrkovych.htm)
4. Мальська М.П, Худо В.В., Цибух В.І. Основи туристичного бізнесу: Навчальний посібник. - К.:Центр навчальної літератури, 2004.- 272с.
5. Мальська М.П., Худо В.В. Туристичний бізнес: теорія та практика. Навчальний посібник - К.: Центр учбової літератури, 2007. - 424с.
Секція 10.
Соціально-політичні трансформації на регіональному рівні
_______________________________________________________________________________
Cтрілак Тетяна Володимирівна,
Буковинський державний фінансово-економічний університет
ЧАЙЛДФРІ – ВІЛЬНІ ВІД ДІТЕЙ
Постановка проблеми. Немає дітей - немає й проблем - це одна з причин, чому сотні тисяч молодих пар у всьому світі відмовляються від нащадків. У Європі й Америці це, так би мовити, - хіт сезону. Рух чайлдфрі останнім часом стає все популярнішим і в Україні. Науковці називають виникнення і зміцнення руху чайлдфрі зміною пріоритетів у сучасному світі: коли молодь та люди зрілого віку найбільше цінують особисту свободу. Жити для себе тепер модно.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Питання про чайлдфрі ще не достатньо вивчені, дослідження продовжуються.
Постановка завдання. Головна причина не народжувати дітей - брак коштів та погані умови життя. Але вражає те, що сьогодні кожен п’ятий українець позитивно ставиться до небажання людей мати дітей. Більшість з них - потенційні чайлдфрі. Метою даної статті є дослідження місця і ролі чайлдфрі у сучасному суспільстві.
Виклад основного матеріалу. Що ж таке чайлдфрі? Це принципове небажання чоловіків мати дітей, не дивлячись на наявність такої можливості (тобто, не йдеться про людей, які безплідні, відкладають народження дітей на пізніший термін або не мають твердої позиції в даному питанні). Сам термін прийшов з англійської мови, як втім, і звичай об’єднуватися в групи людей, які не тільки не хочуть заводити дітей, але і відстоюють своє право їх не мати і не відповідати на неделікатні питання, що стосуються даної теми.
Такі люди в суспільстві були завжди, але налічувалося їх небагато. Ніхто й не подумав би зараховувати їх до якоїсь окремої соціальної групи, якби вони самі не стали такою групою наприкінці минулого століття, коли у світі почали активно множитися різні організації, рухи та соціальні мережі.
Коріння руху чайлдфрі сягає 1970-х, коли у США утворилася Національна організація не-батьків, а в Канаді – соціальна спільнота «NoKidding!». Значно пізніше, 2004-го, спільнота чайлдфрі з’являється в Росії, створивши у всесвітньому «Живому журналі» сторінку своєї мережевої спільноти.
В Україні цей рух теж знайшов прибічників, щоправда, не у таких великих масштабах, як у решті країн Європи. За результатами дослідження «Сім'я і діти», проведеного Інститутом демографії та соціальних досліджень Національної академії наук України, 1,2% усіх респондентів бачать бездітну родину ідеальною. Притому 35% із них висловили бажання «зосередитися на власних інтересах» та «мати більше вільного часу». Виділили вчені й окрему специфічну групу. На думку її членів, у сучасній сім'ї в ідеалі не має бути дітей, і навіть за наявності всіх необхідних умов вони не хотіли б мати дітей. Частка таких респондентів становить 0,3% від загальної чисельності. Отож, нажаль, і в Україні є прибічники цього всесвітнього руху, хоч їх і мало [1].
На кожного бажаючого досхочу пожити для себе знайдеться і той, хто відмовляється від потомства через інші мотиви. Більшість тих, хто вважає найкращою сім'ю без дітей (1,2%) насправді є вимушено бездітними. За даними науковців, серед цієї кількості осіб переважали ті, хто вважають недостатнє матеріальне забезпечення та невирішеність житлової проблеми основними перепонами для народження дитини. Адже її поява накладає не тільки особисту, а ще й фінансову відповідальність. Саме тому багато українців репродуктивного віку відмовляються від народження нащадків або ж відкладають його на кілька років.
Основні причини, через які люди відмовляються ставати батьками: відсутність материнського інстинкту; дитяча травма; руйнація кар’єрного зростання; небажання зв’язувати себе обов’язками; труднощі та обмеження організму жінки; бажання дарувати життя другим особам; жахливий світ; перенаселення.
Якщо спробувати створити портрет середньостатистичного чайлдфрі, то він вийде таким: це люди віком від 20 до 50 років (переважно близько 35, тобто в період між закінченням навчання, здобуттям і опануванням професії і певною фертильною межею), гетеросексуали, освічені (80% мають вищу освіту), люблять свою роботу, мають постійного партнера (80% живуть в офіційному чи цивільному шлюбі), достаток — вищий за середній. Причому переважна більшість ЧФ — жінки, хоча кожен п’ятий бездітний — чоловік [4].
Сім міфів про чайлдфрі:
1. Всі чайлдфрі ненавидять дітей, матерів і державу за підтримку останніх.
2. Всіх чайлдфрі чекає самотня старість, і нікому буде їм подати склянку води на смертному ложі.
3. Коли бездітні вийдуть на пенсію, держава буде їх утримувати за рахунок податків наших дітей.
4. Всі чайлдфрі просто не зуміли організувати своє особисте життя і прикривають красивою назвою свою ущербність, таємно страждаючи від відсутності дітей.
5. Якщо вони не будуть народжувати, то людство вимре.
6. Якщо чайлдфрі не будуть народжувати, то нікому буде захищати батьківщину, а китайці/кавказці/африканці розмножаться і захоплять світ.
7. Всі чайлдфрі – егоїсти [3].
«Розмножуванців» бездітні свідомо звинувачують (і найчастіше — цілком обґрунтовано) у тому ж таки егоїзмі, що є основним гріхом чайлдфрі в очах обивателів. Мовляв, як же можна не заводити дітей і все життя жити для свого власного задоволення? На що йде набір відповідей, зокрема — а як можна заводити дітей задля власного задоволення? Адже задоволення мине, а дітям жити в нашому не найкращому світі, з його екологічною кризою, постійною загрозою війн і терактів, вуличним насильством та іншими жахами... [4]
В Україні з відмовою від нащадків пропонують боротися податками. У Верховній Раді нещодавно зареєстрували відповідний законопроект. У такий спосіб стимулювали людей народжувати ще в Радянському Союзі [2].
Висновок. В останні роки організація чайлдфрі в Україні та у світі в цілому швидко розвивається. Існує безліч причин чому люди свідомо відмовляються ставати батьками. Основними із них є жорстокість сучасного світу, брак коштів та погані умови життя. Проте чайлдфрі складають незначний відсоток від усього населення Землі, щоб значно впливати на чисельність людства але і не зважати на них не варто..
Список використаних джерел:
1. Баран Г. Світ, вільний від дітей / Г. Баран // Віче-інформ. – 2012 [сайт http://www.viche. lutsk.ua/svit-vilnyy-vid-ditey-id3725]
2. Мізай Я. Рух чайлдфрі останнім часом стає все популярнішим і в Україні / Я. Мізай, В. Ситюк, С. Дунда // Підсумки тижня. - 2012 [сайт http://1tv.com.ua/uk/news/ 2012/03/25/18468]
3. Сазанова Е. Семь мифов о чайлдфри / Е. Сазанова [сайт http://deti.mail.ru/roditeljam/semejnaja_zhizny/7mifov]
4. Супуренко О. Чайлдфрі — вільні від чад / О. Супруненко // «Дзеркало тижня». – 2008 - №33 [сайт http://dt.ua/SOCIETY/chayldfri__vilni_vid_chad-54696.html]
Немає коментарів:
Дописати коментар